Узагальнення
практики застосування Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, при розгляді цивільних справ за 2013-2014 роки
Дане узагальнення проведено з метою вивчення практики застосування Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області норм чинного законодавства, що регулюють матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, практики розгляду цивільних спорів, виявлення та аналіз складних та спірних питань, що виникають при розгляді справ даної категорії, правильного та однакового застосування суддями норм права.
За період 2013-2014 роки Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області розглянуто дві цивільні справи про відшкодування шкоди роботодавцю в порядку регресу.
Зокрема, справу за позовом Отинійської районної лікарні № 1 до Хоміцької Тетяни Іванівни та Недбайло Юлії Володимирівни про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, що поступила в суд 15.10.2014 року. Головний лікар в інтересах Отинійської районної лікарні № 1 в позовній заяві вказав, що установою відшкодовано шкоду завдану колишніми головним бухгалтером Хоміцькою Т.П. та спеціалістом з розрахунків з працівниками Недбайло Ю.В., з вини яких здійснено незаконні виплати, а тому, Отинійська районна лікарня № 1, як особа, що відшкодувала шкоду, має право зворотної вимоги (регресу) до Хоміцької Т.П. та Недбайло Ю.В. у розмірі виплаченого відшкодування. Ухвалою суду від 25 листопада 2014 року дану позовну заяву залишено без розгляду, оскільки представник позивача подав заяву про залишення заяви без розгляду у зв'язку з вирішенням спору у добровільному порядку. Ухвала суду не оскаржувалась
Також, 04.04.2014 року поступила справа за позовом Шевченко Кирила Тарасовича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Стиль" до Шанковського Володимира Петровича, про відшкодування шкоди в порядку регресу. Представник позивача вказав в позовній заяві, що відповідач - Шанковський Володимир Петрович працював водієм в даному підприємстві і керуючи автомобілем спричинив зіткнення з іншим транспортним засобом, що призвело до пошкодження автомобілів. Вина Шанковського В.П. доведена рішеннями в адміністративній та цивільних справах. І підприємство з вини водія понесло збитки, у зв'язку з чим звернулось в суд з регресним позовом. 05 травня 2014 року заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду даний позов задоволено. Стягнуто з Шанковського Володимира Петровича, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Стиль" грошові кошти у сумі 191 012 грн. 14 коп. та судовий збір у розмірі 1910 грн. 12 коп. Дане рішення не оскаржувалось.
При вирішенні даних справ, судді керувалися наступними нормами законодавства.
Стаття 1172 ЦК України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. У даному випадку для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належать: 1) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні, тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6); 2) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником у робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде. Так, якщо протягом робочого часу працівники вчинили бійку, в результаті якої була завдана шкода здоров'ю особи, відповідальність за завдання такої шкоди буде покладена не на роботодавця, а безпосередньо на завдавача шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За загальним правилом, на боржника за регресною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування у повному обсязі. Виключення з цього положення можуть бути встановлені законом. Так, відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, завдану підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її завдано, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток розмірі.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 " Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", а саме в п. 6 зазначено, що фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги ( регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом ( ч.1 ст. 1191 ЦК України).
Як встановив суд, відповідач по справі на підставі договору ніс повну індивідуальну матеріальну відповідальність за незабезпечення, переданих йому підприємством, матеріальних цінностей.
Відповідно до ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою , організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Суддя Коломийського міськрайонного суду
Івано-Франківської області Бирич Н.В.
_03_03.png)
