УЗАГАЛЬНЕННЯ ЩОДО ВИНЕСЕННЯ ВИРОКІВ НА ПІДСТАВІ УГОД ПРО ВИЗНАННЯ ВИНУВАТОСТІ ТА ПРО ПРИМИРЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ ГЛАВИ 35 КПК УКРАЇНИ ЗА ІІ ПІВРІЧЧЯ 2014 РОКУ
Одним із найважливіших нововведень Кримінально процесуального кодексу України, який вступив в дію 19 листопада 2012 року, є запровадження досі невідомого українському кримінальному процесу інституту - кримінального провадження на підставі угод. Цей інститут спрямований на спрощення процедури кримінального провадження, позасудове вирішення конфліктів і має важливе значення для судової практики, оскільки веде до скорочення строків розгляду справ, значно зменшує навантаження на роботу судів, економить грошові ресурси держави і головне сприяє правосуддю, захищаючи права та законні інтереси людини.
Метою угоди є суб'єктивно бажаний результат, який повинен настати після її укладення та затвердження. Найважливішою ознакою угоди є її правомірний характер.
За своїм характером – це компроміс між сторонами, оскільки угоду підписують особисто підозрюваний, обвинувачений з однієї сторони і потерпілий чи прокурор – з іншої.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні
можуть бути укладені такі види угод:
1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Угода про примирення – це угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, в якій узгоджуються умови відповідальності підозрюваного або обвинуваченого за умови вчинення ним дій, спрямованих на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Укладення угоди про примирення сприяє оперативному вирішенню питань щодо можливості швидко та дієво відшкодувати потерпілому понесену шкоду та збитки внаслідок вчиненого стосовно нього кримінального правопорушення та досягти реального відшкодування нематеріальної шкоди. В той же час підозрюваний або обвинувачений шляхом досягнення угоди про примирення з потерпілим створює для себе сприятливі умови для мінімізації правових наслідків, пов’язаних із засудженням за вчинення злочину, шляхом узгодження призначеного покарання.
Протягом другого півріччя 2014 року Коломийським міськрайонним судом було розглянуто 25 кримінальних проваджень на підставі укладених угод, з яких 10 кримінальних проваджень на підставі угод про визнання винуватості, 14 проваджень на підставі угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим, та в 1 кримінальному провадженні винесено ухвалу про відмову в затвердженні угоди.
Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судове провадження на підставі угоди здійснюється одноособово (ст. 31 та ч. 3, 4 ст. 469 КПК України), за винятком випадку, передбаченого ч. 9 ст. 31 КПК України, коли кримінальне провадження здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років. Крім того, судове провадження на підставі угод здійснюється колегією суддів (у складі трьох професійних суддів) і в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.
Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.
Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Одночасно із прийняттям рішення про призначення кримінального провадження до підготовчого судового засідання суд, що здійснюватиме судове провадження, для реалізації покладених на нього обов’язків щодо з’ясування добровільності укладення угоди та перевірки її на відповідність вимогам КПК та кримінального закону (ч. ч.6, 7 ст.474 КПК), враховуючи те, що невиконання вимог, установлених чч.5—7 ст.474 КПК, є підставою для апеляційного та касаційного оскарження (чч.3, 4 стст.394, 424 КПК), а в разі підтвердження таких порушень — скасування судового рішення, а також те, що суд під час підготовчого судового засідання може прийняти рішення, яке по своїй суті є завершальним для судового провадження в суді першої інстанції (ухвалити вирок), має витребувати документи, подані сторонами під час досудового розслідування.
Так, справа про обвинувачення Плекана О.Є., у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України надійшла до суду з угодою про примирення між потерпілим та підозрюваним. Згідно матеріалів справи у результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки в середній та нижній третинах із зміщенням відломків, що згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до середнього ступеня тяжкості, як таких, що спричинили тривалий розлад здоров'я, але не є небезпечними для життя в момент спричинення. У судовому засіданні свою вину обвинувачений визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро кається, просить суд суворо не карати та затвердити угоду про примирення між ним та потерпілим і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи. Стверджує, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Зідно з умовами угоди сторони дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України. Обвинувачений у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Також сторонами угоди визначено узгоджене покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу в сумі 3 400 гривень. Потерпілий в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди, зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, просив затвердити угоду про примирення, укладену з обвинуваченим. Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Угоду про примирення може бути укладено у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої та середньої тяжкості, а також у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. У кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів угода про примирення не укладається, за винятком кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке здійснюється щодо кримінальних правопорушень, визначених ст. 477 КПК.
Так, в справі про обвинувачення Маринича С.М. у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, який спричинив умисне легке тілесне ушкодження потерпілій, головуючим суддею затверджено угоду про примирення між підозрюваним та потерпілою. Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Маринича С.М. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. Суд, перевіривши угоду про примирення, матеріали кримінального провадження, вважав, що укладення угоди є добровільним. У вироці також вказано, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, існують достатні фактичні підстави для винуватості. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченим є можливим. Крім цього, Маринича С.М. зобов'язано протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення даного кримінального правопорушення не вчиняти нового кримінального правопорушення стосовно потерпілої.
Слід зважати на те, що згідно з чинним законодавством примирення потерпілого з підозрюваним або обвинуваченим може мати одну з трьох форм (відмова потерпілого від обвинувачення, примирення винного з потерпілим, укладення угоди про примирення), що мають різні правові наслідки. Зокрема, відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення; примирення потерпілого з підозрюваним або обвинуваченим, який вперше вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості з необережності та відшкодував завдані ним збитки або усунув заподіяну шкоду, є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Необхідно пам’ятати, що у таких випадках укладення угоди про примирення виключається.
Особливістю угоди про примирення є те, що її укладення залежить не тільки від вирішення питань щодо порядку та умов відновлення майнової сфери потерпілого, а й від задоволення його моральних потреб (набуття відчуття безпеки, розкаяння підозрюваного (обвинуваченого, підсудного).
У кримінальному провадженні, в якому беруть участь кілька потерпілих від одного й того ж кримінального правопорушення, угоду може бути укладено лише з усіма потерпілими. При цьому укладається одна угода, у якій може бути зазначено різні вимоги потерпілих до підозрюваного, обвинуваченого щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строку її відшкодування чи переліку дій, не пов'язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язаний вчинити щодо потерпілого (потерпілих), але обов'язково має бути зазначено про узгоджене між сторонами (усіма потерпілими та підозрюваним, обвинуваченим) покарання, їх згоду на призначення такого покарання або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням. Недотримання цих вимог закону відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК є підставою для відмови у затвердженні угоди.
Якщо у кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень і згоди щодо укладення угоди досягнуто не з усіма потерпілими, угоду може бути укладено з одним чи кількома потерпілими. У такому випадку угода про примирення укладається з кожним потерпілим окремо, а кримінальне провадження, щодо якого сторони досягли згоди, підлягає виділенню в окреме провадження. Виділення кримінального провадження проводиться у порядку, визначеному положеннями статтей 217, 334 КПК.
Ініціювати укладення угоди про примирення має право лише потерпілий чи підозрюваний, обвинувачений. Вести переговори (домовлятися) стосовно укладення угоди про примирення можуть, крім цих осіб, захисник, представник (законний представник) та інша особа, погоджена сторонами (за винятком слідчого, прокурора або судді). Особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення у кримінальному провадженні, не можуть бути допитані як свідки щодо обставин, які стали їм відомі у зв'язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення (п. 8 ч. 2 ст. 65 КПК).
Так, в кримінальному провадженні про обвинувачення Леснікова І.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, в судове засідання надійшла угода про примирення між потерпілим та підозрюваним від 12.09.2014 року. У відповідності до даної угоди сторони дійшли згоди про те, що обвинувачений зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сприяти розслідуванню кримінального провадження. Сторони узгодили призначення покарання обвинуваченому за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт. Вироком суду затверджено угоду про примирення, при цьому судом згідно із частиною 4 ст. 474 КПК України з'ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, надані йому законом; наслідки укладення та затвердження угоди про примирення; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Суд також з'ясував, що обвинувачений розуміє, що у відповідності до ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження даної угоди є обмеження права на оскарження та відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 п.1 ст.474 КПК України. У разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст.476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Відповідно до ст. 471 КПК України, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
Так, 29.10.2014 року у відкритому підготовчому судовому засіданні відбувся розгляд криміналього провадження відносно Романюка І.М., за ознаками ст. ст.125 ч. 1, 129 ч. 1 КК України, який вчинив умисне нанесення легких тілесних ушкоджень та погрозу вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійнення цієї погрози. В підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом надійшли угоди від 27.09.2014 року про примирення між підозрюваним, потерпілою та законним представником неповнолітньої потерпілої. У відповідності до даних угод про примирення, сторони дійшли згоди про те, що Романюк І.М. зобов'язується більше не з'являтися за місцем проживання останніх, не телефонувати чи будь-яким іншим чином турбувати їх та членів їх родини, а також не вчиняти відносно них кримінальних правопорушень. Крім цього сторони узгодили призначення покарання обвинуваченому в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 510 грн. та за ч. 1 ст. 129 КК України у виді 1 року обмеження волі із звільненням від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України та встановлення іспитового строку 1 рік. Суд з'ясував, що обвинувачений зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про примирення зобов'язання. Укладення угоди є добровільним. Угода відповідає вимогам КПК (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і закону України про кримінальну відповідальність (зокрема, щодо узгодженої міри покарання, звільнення від його відбування), відсутні підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, прокурор, обвинувачений та потерпілі не заперечують щодо можливості затвердження угоди, яка розглядається. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом. При обранні міри покарання обвинуваченому, судом взято до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу та обставини, що пом'якшують покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, визнання вини, позитивною характеристикою за місцем проживання, наявністю на його утриманні неповнолітніх дітей), а також такі, що обтяжують покарання (вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння).
Відповідно до вимог ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є: для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу; для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди. Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 474 ч. 7 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Так, в справі про обвинувачення Валеги П.І. у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, з Коломийської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області до суду надійшов обвинувальний акт з угодою про примирення за вказаним кримінальним провадженням. Під час підготовчого судового засідання потерпіла відмовилася від обвинувачення Валеги П.І. та просила закрити кримінальне провадження відносно останнього без затвердження угоди про примирення. Статтею 477 КПК України визначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених в тому числі і статтею 125 КК України. Відповідно до п.7 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України. Посилаючись на вказані норми законодавства, суд вважав, що угода про примирення затвердженню не підлягає, а кримінальне провадження необхідно закрити, оскільки відповідно до ч.4 ст.26 КПК України відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Ухвалою суду від 11.07.2014 року відмовлено в затвердженні угоди про примирення, укладеної 18.06.2014 року між потерпілою та підозрюваним, а кримінальне провадження про обвинувачення Валеги П.І. закрито в зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.
Угода про визнання винуватості – це угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, в якій сторони узгоджують умови відповідальності останнього залежно від його дій після початку кримінального провадження або після вручення письмового повідомлення про підозру щодо беззастережного визнання ним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та обов’язку співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо таке мало місце).
Угода про визнання винуватості може бути укладена між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Таку угоду не може бути укладено у провадженні, в якому бере участь потерпілий, тобто щодо злочинів чи кримінальних проступків, внаслідок вчинення яких було завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян та/або інтересам юридичних осіб, а також у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів незалежно від кола суб'єктів, яким завдано шкоди внаслідок вчинення таких злочинів.
На відміну від угоди про примирення вона не може застосовуватися до особливо тяжких злочинів. Більше того, угода про визнання винуватості застосовується лише щодо злочинів, внаслідок яких шкоду завдано лише державним чи суспільним інтересам, і не допускається у кримінальному провадженні, у якому бере участь потерпілий (ч. 4 ст. 469 КПК). Однак із цього правила є виняток, його передбачено ст. 477 КПК і полягає він в тому, що при вчиненні конкретного злочину чоловіком (дружиною) потерпілого чи іншими близькими родичами або членом сім’ї потерпілого, або особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду винятково власності потерпілого. Тобто йдеться про те, що домінуючим фактором угоди про визнання винуватості є інтереси держави і суспільства. У свою чергу потерпілій особі надається право вибору захисту свого законного інтересу.
Суд повинен з’ясувати у обвинуваченого, чи зможе він реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов’язання, зокрема відшкодувати завдану ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення шкоду з огляду на її розмір та строк відшкодування, визначені в угоді про примирення, чи вчинити дії, перелік яких в ній зазначено, або ж виконати обов’язки щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, викладені в угоді про визнання винуватості. Якщо ж під час судового провадження суд встановить, що обвинувачений не в змозі виконати взяті на себе зобов’язання, він відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК має відмовити в затвердженні угоди.
Так, в справі про обвинувачення Рибчука М.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, вироком Коломийського міськрайонного суду від 19.11.2014 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Коломийської міжрайонної прокуратури та підозрюваним. Рибчука М.В. визнано винним за ч. 2 ст. 389 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання за вказаною статтею у виді арешту на строк 1 місяць. На підставі ст.ст 71, 72 КК України до вказаного покарання за сукупністю вироків повністю приєднано невідбуту частину покарання згідно вироку Косівського районного суду Івано-Франківської області у виді 5 місяців виправних робіт із відрахуванням 10% від заробітку у дохід держави та остаточне визначено покарання у виді арешту строком 2 місяці 20 днів. При цьому міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу Рибчуку М.В. змінено з особистого зобов'язання на взяття під варту, взявши його під варту із зали суду. Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши угоду про визнання винуватості переконався, що кваліфікація дій Рибчука М.В. ч. 2 ст. 389 КК України є правильною, злочин у вчиненні якого він визнав себе винуватим є невеликої тяжкості, а шкода завдана лише державним та суспільним інтересам, зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України, підозрюваний цілком розуміє права, передбачені ст. 474 ч.4 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди визначені ст. 473 КПК України і умисного невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Відповідно до ст. 475 КПК якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням деяких особливостей. Мотивувальна частина вироку на підставі угоди повинна містити формулювання обвинувачення та статті закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання щодо відповідності угоди вимогам закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався. У резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання по кожному з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості. Вирок на підставі угоди може бути оскаржений.
В справі про обвинувачення Татинця Я.В. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 317 КК України 22.10.2014 року між прокурором Коломийської міжрайонної прокуратури, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та підозрюваним Татинцем Я.В. укладена угода про визнання винуватості останнім. Згідно цієї угоди Татинець Я.В. беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Сторони погодили вид, міру покарання за ч. 1 ст. 317 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України на його звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалість якого, а також, обов язки, передбачені ст.76 КК України, визначаються судом. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду. Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Розглянувши угоду в підготовчому судовому засіданні, та, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, роз'яснивши обвинуваченому наслідки укладення угоди, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, суд прийшов до переконання про затвердження угоди про визнання винуватості, при цьому враховув те, що обвинувачений вчинив злочин, котрий відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, позитивно характеризується за місцем проживання, не судимий, що обвинувачений розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, що угода відповідає вимогам ст. 468-473 КПК України. Суд також переконався у добровільності укладення угоди, тобто, що вона не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді. Обставин, які б вказували на необхідність відмови в затвердженні угоди судом не встановлено. При цьому запобіжний захід обвинуваченому, попередньо обраний у виді домашнього арешту, змінено на особите зобов’язання до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розглядається в судовому засіданні за участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для судового розгляду.
Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, що звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку у випадку, коли угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у цьому може бути оскаржена в апеляційному порядку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
За ІІ півріччя 2014 року до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області не надійшло жодного клопотання про скасування вироку, внаслідок невиконання угоди.
Системне тлумачення положень глави 35 КПК дає змогу дійти висновку, що кваліфікація дій підозрюваного, обвинуваченого не може бути предметом угоди і не належить до консенсуальних аспектів, тобто тих, стосовно яких сторони домовляються при укладенні угоди. Відповідно до ст.472 КПК в угоді про визнання винуватості має бути викладено формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність у тому варіанті, який вважає необхідним прокурор, а у вироку, відповідно, наведено формулювання, з правильністю якого у подальшому погодився суд. Якщо ж при перевірці угоди на відповідність КПК та КК буде виявлено допущення прокурором неналежної правової кваліфікації злочину, відповідно до п.1 ч.7 ст.474 КПК суд має відмовити в затвердженні угоди.
Також необхідно зауважити, що суд, за змістом положень гл.35 КПК, не є суб’єктом доказування винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Завдання суду — об’єктивно перевірити відповідність укладеної угоди про визнання винуватості вимогам закону та з’ясувати наявність підстав для твердження про винуватість обвинуваченого.
Під час проведення угазальнення встановлено, що по всіх обвинувальних актах, які надійшли до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, із укладеними угодами, кримінальні провадження розглянуті суддями вчасно, та без порушень норм нового КПК України. Суддями ретельно вивчено та проаналізовано КПК України. При розгляді справ даної категорії враховуються положення та дотримуються вимоги ст.469 КПК України. Перед затвердженням угоди про визнання винуватості чи про примирення суд (згідно з вимогами ч.ч. 4-6 ст. 474 КПК) з’ясовує, чи розуміє обвинувачений права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угод, характер кожного обвинувачення, вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також суддя обов’язково переконується, що укладення угоди є добровільним. У разі необхідності (якщо суд має сумніви щодо відповідності угоди вимогам закону) затвердження угоди може бути перенесено на іншу дату. Якщо ж суд переконається, що угода може бути затверджена, він відповідно до ст. 475 КПК ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Всі вироки винесені суддями Коломийського міськрайонного суду відповідають загальним вимогам до обвинувальних вироків із урахуванням особливостей, передбачених зазначеною статтею.
Суддя Коломийського міськрайонного суду
Івано-Франківської області Калинюк О.П.
Помічник судді Яремин М.П.
_03_03.png)
