Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Аналіз виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення за керування транспортними засобами у стані сп’яніння, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП за період 2014 року

Відповідно до ст.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – основним завданням його є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статистичних даних звіту Коломийського міськрайонного суду можна навести порівняльну таблицю розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст. 130 КУпАП за період 2013-2014 роки.

Категорії	2013 рік	2014 рік
Надійшло	591	376
Повернуто	14	27
Залишок	14	7
Розглянуто	578	356
Накладено штраф	225	245
Позбавлено права керувати т/з	87	72
Громадські роботи	242	1
Закриті згідно ст. 22 КУпАП	3	-
Закриті згідно ст. 38 КУпАП	5	9
Згідно ст. 247 КУпАП	10	4
Застосовано ст. 24-1 КУпАП	4	3
Передано на розгляд трудовому колективу	1	1
Адміністративний арешт	1	18
Оплатне вилучення т/з	4	4
Накладено штраф (загальна сума)	587690	829430
Сплачено штраф в добровільному порядку (загальна сума)	362775	547043

Оглянувши порівняльну таблицю, можна зробити наступні висновки.

Кількість адміністративних справ за керування транспортним засобом у стані сп’яніння у 2014 році зменшилась майже вдвічі на 215 справ. Велику кількість справ, а саме – 27, повернуто на доопрацювання, що вказує на недоліки роботи працівників ВДАІ та ускладнює роботу суду.

Згідно ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв від двохсот до трьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб і на інших осіб - накладення штрафу від двохсот до трьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб.

Розгляд судом справ про адміністративне правопорушення може поділити на певні етапи:

Перший етап, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення судді вирішують питання чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (за наявності).

Другий етап, розгляд справи розпочинається з оголошення складу суду, який розглядає дану справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки відповідно до ст.63 Конституції України та 268 КУпАП України. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора, заслуховується його висновок.

Третій етап, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Четвертий етап, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суддя виносить постанову по справі.

Виконання постанов про накладання адміністративних стягнень - заключний етап визначеної процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Від того, наскільки послідовно реалізована постанова про адміністративне стягнення, наскільки своєчасно справа доведена до завершення, багато в чому залежить рівень ефективності боротьби з адміністративними правопорушеннями, їх попередження, результативність виховання громадян у дусі точного і неухильного дотримання законів.

Адміністративні стягнення виконують свою соціальну функцію лише тоді, коли вони виконані, а правопорушник зазнав визначені законом правообмеження. Якщо постанова про накладення стягнення не виконана, або реалізована частково, то результативність її не відчувається. Тому ефективність накладених адміністративних стягнень безпосередньо обумовлена рівнем їх реалізації.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою перевиховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

У більшості випадків судом було застосовано до правопорушників ті чи інші адміністративні стягнення. Перш ніж звернутися безпосередньо до статистики накладення стягнень Коломийським міськрайонним судом у 2014 році, варто наголосити, що керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння є істотною проблемою, що містить небезпеку не тільки для тих осіб, які перебувають за кермом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, а й у кожному випадку несе загрозу спричинення шкоди оточуючим.

Ø Коломийським міськрайонним судом за ст. 130 КУпАП було винесено 72 постанов про позбавлення права керування транспортними засобами, які направлено для виконання до Коломийського ВДАІ УМВС України в Івано-Франківській області.

Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, – основне адміністративне стягнення, яке накладається на громадян в разі систематичного вчинення ними адміністративних правопорушень. В межах адміністративного законодавства громадянин може бути позбавлений права керування транспортними засобами , це є однією з відмінностей цього стягнення від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Якщо суддя при розгляді адміністративної справи прийме рішення про позбавлення спеціального права, то відповідно до ст. 317 КУпАП (органи, що виконують постанову про позбавлення спеціального права), таке рішення направляється на виконання.

Відповідно до положень ст.321 КУпАП щодо обчислення строків позбавлення спеціального права, водії транспортних засобів вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови. Якщо особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа. Після призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому законом порядку вилучені в неї документи. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено спеціального права керування транспортними засобами, після успішного складання нею у відповідному підрозділі МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, іспитів для отримання права керування.

Так, гр.. Я. який двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, належних висновків для себе не зробив , та повторно втретє керував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Суддя Димашок В.П. 14 жовтня 2014 року виніс постанову, якою гр.. Я. визнав винним за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

ØВиконання стягнення у вигляді громадських робіт, яке діяло до 16.12.2013 року, покладається на кримінально-виконавчу інспекцію. Виконання стягнення у вигляді громадських робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, види якої визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи порушники виконують у вільний від роботи чи навчання час. Строк стягнення у вигляді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких порушник виконував визначену суспільно корисну працю. Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а неповнолітніми - дві години на день.

Щороку на початку року кримінально-виконавча інспекція надсилає запити (додаток 1) до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам (далі - власники підприємств) щодо погодження переліку об’єктів та видів суспільно корисних робіт, на яких порушники відбуватимуть громадські роботи.

Однак, Законом № 693-VII від 19.11.2013 р. було внесено зміни до ст. 130 КУпАП і таке покарання – як громадські роботи в ч. 1 даної статті виключено.

ØЗа період 2014 року Коломийським міськрайонним судом по даній статті було застосовану міру покарання у вигляді арешту – по 18 справам. Виконання постанови про застосування найсуворішого адміністративного стягнення – адміністративного арешту – покладається на органи внутрішніх справ. Така постанова виконується негайно після її винесення.

В ст.ст.327, 328 передбачено деякі правила відбування адміністративного арешту. Так, осіб, підданих цьому стягненню, тримають під вартою в спеціальних приймальниках, створених в системі органів внутрішніх справ, вони підлягають особистому оглядові, використовуються на фізичних роботах без оплати праці, заробітна плата за місцем постійної роботи за ними також не зберігається. Разом з тим до строку адміністративного стягнення зараховується строк адміністративного затримання, що свідчить про гуманність законодавства про адміністративні правопорушення.

Так, наприклад Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області під головуванням судді Веселова В.М. було розглянуто справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння), жителя с. Раківчик Коломийського району. Чоловік у нічну пору доби керував автомобілем в стані алкогольного сп’яніння. Свою вину в судовому засіданні визнав повністю. Санкція статті передбачає штраф на водіїв від двохсот до трьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб.

Правопорушник визнав свою вину в повному обсязі та просив призначити йому найбільш суворе покарання - у вигляді адміністративного арешту. На підставі наведеного, враховуючи клопотання самого порушника, щодо нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк сім діб.

Підсумовуючи наведене, можна сказати, що на даний час в зв`язку з важким матеріальним становищем, правопорушники все частіше погоджуються з таким видом покарання, як адміністративний арешт, оскільки є альтернатива не сплачувати великий штраф.

Ø 4 адміністративні справи розглянуті з застосуванням стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу. Порядок виконання постанов про оплатне вилучення, конфіскацію предмета та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, за змістом мало відрізняється. І в тому, і в іншому випадку предмет вилучається і реалізується відповідно до ст.ст.312, 315 КпАП. Однак в разі виконання оплатного вилучення суми, виручені від реалізації, передаються колишньому власникові з відрахуванням комісійних витрат, а у випадку застосування конфіскації – перераховуються до державного бюджету (так само як гроші, одержані внаслідок вчинення адміністративного проступку).

В наш час постанови і про оплатне вилучення, і про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Так, відносно гр.. К. 06 травня 2014 року суддею Потятинником Ю.Р. було винесено постанову, згідно якої порушника К. визнано винним за правопорушення передбачене ст. 130 ч.3 КУпАП за керування транспортним засобом втретє протягом року в стані алкогольного сп’яніння та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік з оплатним вилученням транспортного засобу.

Ø Тільки 1 справу було розглянуто та постановлено про передачу на поруки трудовому колективу. При винесенні постанови про закриття провадження в справі та звільнення особи від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу, копія цієї постанови надсилається для виконання трудовому колективу за його місцезнаходженням.

Так, Суддею Коломийського міськрайонного суду Обідняком В.Д. було розглянуто адміністративну справу по факту правил порушення правил ДР по ст. 130 ч.1 КУпАП, в якій вказано, що гр.. Р. 11 березня 2014 року керував транспортним в стані алкогольного сп’яніння, призначаючи покарання суддя взяв до уваги, що порушник працює в державній установі, а тому суддя постановив звільнити гр.. Р. за ст. 130 ч.1 КУпАП від адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП та передано матеріали даної справи на розгляд державного установи, де працює порушник, для вирішення питання про застосування заходів громадського впливу, а провадження в справі закрито в зв’язку із звільненням його від адміністративної відповідальності.

Ø За період 2014 року Коломийським міськрайонним судом по 245 справах накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на загальну суму 829 430 грн., з яких 547 043 грн. сплачено в добровільному порядку.

Для постанов про накладення штрафу встановлено добровільний і примусовий порядок виконання. Перший полягає в тому, що порушнику надається право самому сплатити штраф в установу Ощадного банку України (за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення) протягом 15-ти днів з дня вручення йому копії постанови, а в разі її оскарження або опротестування – з дня повідомлення про залишення постанови без зміни. Якщо у порушника віком від 16-ти до 18-ти років відсутній самостійний заробіток, штраф мають сплатити його батьки, або особи, що їх замінюють.

У разі несплати порушником штрафу у зазначений строк постанова, відповідно до ст.308 КпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. Тобто в таких випадках діють правила, встановлені цивільним процесуальним законодавством).

Спеціальний порядок стягнення штрафу, так само як і здійснення деяких інших процесуальних дій, передбачається Митним кодексом України. Як спеціальний можна назвати також порядок стягнення у відповідних випадках штрафу на місці вчинення правопорушення, коли порушникові видається квитанція встановленого зразка, яка є документом суворої фінансової звітності.

Необхідною умовою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є набуття нею законної сили. Це означає, що постанова набула значення закону, є обов'язковою і має бути реалізована. У випадку оскарження або опротестування постанови, її виконання зупиняється на певний час, а потім відновлюється, якщо скарга, або протест залишилися без задоволення. Таким чином, постанова про накладання адміністративного стягнення наділена особливою силою, тому що є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (ст. 298 КУпАП).

Обов'язковість постанови про накладання адміністративного стягнення означає, що вона набула сили закону і є обов'язковою до виконання, як і вимоги закону.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою не лише для уповноважених державних органів, а, насамперед, для особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Ухилення правопорушника від добровільного виконання постанови про накладення адміністративного стягнення призводить до необхідності застосування до нього примусових заходів впливу.

У ст. 299 КУпАП зазначається, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. При оскарженні або опротестуванні постанови, вона підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення.

Постанова про накладання адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову: адміністративною комісією, органом внутрішніх справ та ін., система яких закріплена в III розділі КУпАП (ст. ст. 218-244/8).

Законодавством також визначено, що постанова про накладання адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом держави у визначеному законодавством України порядку.

Якщо виникла ситуація, коли щодо однієї особи винесені дві і більше постанов про накладання адміністративних стягнень, кожна постанова виконується окремо, в порядку, який для цього визначений (ст. 300 КУпАП).

За загальним правилом, постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. Проте на практиці часто зустрічається ситуація, коли постанова про накладання одного з трьох видів адміністративних стягнень (адміністративного арешту, виправних робіт, штрафу), не може бути виконана негайно через поважні причини. Тоді допускається відстрочка виконання, тобто відкладення її фактичної реалізації на певний строк, що обумовлений пролонгацією самої обставини, але в межах, визначених законом.

Відстрочку виконання постанови слід розглядати як виняток із загального правила. Вона можлива, наприклад, у зв'язку з важкою хворобою особи, притягнутої до відповідальності, якщо цей факт підтверджується довідкою лікувального закладу. Допускається відстрочка у зв'язку із складними сімейними чи особистими обставинами, або у зв'язку з іншими поважними причинами, які дійсно перешкоджають негайному виконанню постанови.

Характерним є те, що відстрочка поширюється лише на постанови про застосування виправних робіт, адміністративного арешту та штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення). Відповідно, якщо постановою накладене інше стягнення (оплатне вилучення або конфіскація предметів, позбавлення спеціального права, попередження), відстрочка виконання забороняється.

Клопотання про відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт розглядає і вирішує орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, визначеному Законом "Про державну виконавчу службу".

Перелік осіб, що можуть звертатися з клопотанням про відстрочку, законодавством не визначений. Зазвичай, це особа, що притягається до відповідальності. Не виключена можливість, що з таким клопотанням можуть звернутися близькі родичі правопорушника та інші зацікавлені особи ( юридичні представники, поручителі, довірені особи, гаранти і т.п.).

Орган, який виніс постанову про адміністративне стягнення, має право відстрочити його виконання за власною ініціативою.

Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення може бути відстрочено на термін до одного місяця (ст. 301 КУпАП).

На практиці виникають такі обставини, за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може провадитися, а якщо постанова про накладення адміністративного стягнення вже винесена, то її виконання слід припинити.

Такими обставинами, згідно ст. 302 КУпАП, є:

а) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

б) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

в) смерть особи, щодо якої винесена постанова про накладання адміністративного стягнення.

Припинення виконання постанови про накладання адміністративного стягнення здійснюється на підставі рішення органу (посадової особи), який її виніс. Рішення надсилається до органу, уповноваженого виконувати постанову про накладання стягнення, а також іншим органам (посадовим особам), що беруть участь у його реалізації.

Винесена уповноваженим органом (посадовою особою) постанова про накладення адміністративного стягнення повинна бути реалізована у стислі строки. Інакше буде втрачена оперативність у застосуванні заходів адміністративного впливу, що, без сумніву, відіб'ється на його ефективності, зменшить їх виховне і попереджувальне значення у боротьбі з адміністративними правопорушеннями. Тому законодавством визначена давність виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Під давністю виконання постанови розуміють визначений законом строк з моменту винесення постанови до моменту звернення її до виконання. У разі пропущення строку давності, виключаються будь-які дії виконавчого характеру уповноважених органів (посадових осіб) і постанова взагалі не підлягає виконанню. Строк давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення визначений законодавством і становить три місяці з дня її винесення.

У ст. 303 КУпАП із загального правила про тримісячний строк давності зроблено кілька винятків. Так, уразі зупинення виконання постанови у зв'язку з поданням скарги або принесенням протесту, перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту та прийняття по них аргументованого рішення. У разі відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Давність виконання не встановлена для постанови про конфіскацію предметів контрабанди, а також перевізних та інших засобів, призначених для переміщення предметів контрабанди через державний кордон України або їх приховування.

Не виключається, що законодавством України можуть бути встановлені й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

У процесі виконання постанови про накладання адміністративного стягнення нерідко виникають різні питання, пов'язані з цією стадією. Йдеться про окремі неточності, допущені у тексті постанови, необхідність їх чіткого окреслення, усунення незначних протиріч або помилок в постанові задля досягнення фінального результату, яким є забезпечення однакового розуміння постанови усіма учасниками провадження з метою уникнення двоякого трактування інформаційних елементів такого документа та ін.

Вирішуються усі ці питання, пов'язані з виконанням постанови про накладання адміністративного стягнення органом (посадовою особою), який виніс постанову (ст. 304 КУпАП).

Законодавством не врегульований сам порядок вирішення цих питань. Виходячи із практики, що склалася, слід дотримуватися тих основних правил, що визначають послідовність та процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Із заявою про вирішення того чи іншого питання, пов'язаного з виконанням постанови, має право звернутися особа, притягнута до адміністративної відповідальності, або потерпілий. Клопотання про це може надійти і від органу, уповноваженого виконувати постанову.

Посадова особа, зобов'язана вирішити питання, пов'язане з виконанням постанови, розглядає його негайно, не відкладаючи. При розгляді і вирішенні піднятого питання бере участь заявник. Допускається запрошення й інших осіб, думку яких слід з'ясувати для об'єктивного вирішення питання, пов'язаного з виконанням постанови.

Результативна реалізація постанов про накладання адміністративних стягнень є дуже важливою для посилення ефективності адміністративної відповідальності, багато в чому залежить від рівня забезпечення контролю за правильним і своєчасним виконанням цих постанов.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладання адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом (ст. 305 КУпАП). Цей контроль здійснюється шляхом перевірок і ведення документації, в якій відображається хід реалізації постанови про накладання адміністративного стягнення. У процесі реалізації постанови перевіряється, чи був ознайомлений правопорушник із змістом постанови, чи своєчасно йому вручена копія цієї постанови, чи направлена постанова органу, уповноваженому безпосередньо застосувати такий вид правового обтяження.

Слід враховувати фактори, які затримують реалізацію постанови в часі.

Такими є, як вже зазначалось, оскарження, опротестування постанови, а також обставини, які викликають відстрочку або припинення виконання постанови.

Коли постанова повністю виконана, це необхідно зафіксувати у відповідних документах. Якщо виникли певні перешкоди правильному і своєчасному виконанню постанови, то орган (посадова особа), який виніс її, зобов'язаний застосувати усі передбачені законом обґрунтовані заходи до їх усунення.

Суддя Коломийського

міськрайонного суду Веселов В.М.

виконала помічник судді Григоришин Х.В.