Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Якщо особа заперечує факт подання нею позовної заяви, суд має першочергово перевірити ці доводи, зокрема щодо належності повноважень представника та автентичності підписів на документах.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду у справі №333/2679/22, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі особа звернулася із позовом про розірвання шлюбу, який суд першої інстанції задовольнив.
Представник позивачки подав скаргу на це рішення із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши, що позивачка не брала участі у справі, а з текстом рішення ознайомилася лише у жовтні 2024 року, і що вона взагалі не подавала позову і не мала наміру розривати шлюб.
Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження через недоведеність поважності причин пропуску строку на оскарження. Адже інтереси позивачки в суді першої інстанції представляла адвокат, яка підтримала позов та не заперечувала проти заочного розгляду справи. Доказів того, що позивачка не підписувала позов або не укладала договір з адвокатом, немає.
Своєю чергою, КЦС зазначив, що під час розгляду питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен першочергово перевірити доводи заявниці про те, що вона не підписувала позовну заяву, а також не уповноважувала представника на такі дії. Якщо особа заперечує своє волевиявлення
та просить призначити почеркознавчу експертизу для підтвердження підробки підпису, суд має дослідити ці доводи перед тим, як вирішувати питання про дотримання процесуального строку та поважність причин його пропуску.
Лише після встановлення, що саме заявниця була ініціатором судового провадження або мала належним чином уповноваженого представника, суд може переходити до питання про дотримання процесуальних строків оскарження, наголосив КЦС.
Крім того, колегія суддів зауважила, що у цивільному судочинстві судовий процес ініціюється з метою вирішення правової проблеми, щодо розв’язання якої сторони не дійшли згоди. Цей процес є доволі формалізованим і детально визначеним законом. Тому надання його учасникам під час реалізації їхніх процесуальних прав можливості вчиняти дії, які викликатимуть сумнів щодо їхніх правових наслідків, не відповідатиме завданню цивільного судочинства.
КЦС наголосив, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження.
_03_03.png)
